Актуальні проблеми післядипломної неперервної освіти провізорів під час реформування системи охорони здоров’я

Ukraine
News
Сообщения: 2113
Зарегистрирован: 10 июн 2014 20:49

Актуальні проблеми післядипломної неперервної освіти провізорів під час реформування системи охорони здоров’я

Сообщение News » 16 фев 2015 08:04

Актуальні проблеми післядипломної неперервної освіти провізорів під час реформування системи охорони здоров’я

Стратегія розвитку аптечної галузі базується на реалізації основних положень Концепції розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я на 2011–2020 рр. та настанови «Належна аптечна практика: стандарти якості аптечних послуг» із впровадженням у практику сучасних наукових досліджень з інформатизації на основі комп’ютерних технологій, фармакоекономічних результатів для забезпечення лікарськими засобами стаціонарних і амбулаторних хворих з відповідним інформаційним забезпеченням для раціональної фармакотерапії. Реалізація цих завдань потребує кваліфікованих кадрів. Деякі питання післядипломної підготовки провізорів розглядалися в публікаціях фахівців кафедри організації і економіки фармації та технології ліків факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 12 (933) від 24.03.2014 р. та № 22 (943) від 02.06.2014 р.).
У дослідженнях кафедри організації і економіки фармації та технології ліків факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького проведено комплексне визначення потреби в професійній інформації для провізорів різних спеціальностей і встановлено, що найважливішою є класична інформація про нові ліки, планування потреби аптеки в них, а також нові дані, які пов’язані з актуальними процесами реформування системи охорони здоров’я. Так, на прикладі потреби в інформації з фармакоекономіки протягом 2008–2014 рр. за ініціативою кафедри організації і економіки фармації та технології ліків було обґрунтовано та апробовано систему інтеграції післядипломної та неперервної освіти з використанням інформаційно-комунікаційних технологій на основі 2 сайтів Українського відділу Міжнародного товариства фармакоекономічних досліджень (International Society for Pharmacoeconomics and Outcomes Research — ISPOR). Автором цієї наукової розробки виступила професор Ольга Заліська, завідувач кафедри. Так, для поширення знань і підвищення їх доступності для вітчизняних спеціалістів з 2008 р. було створено інтернет-сторінку українською мовою (http://www.uspor.org.ua) та міжнародний англомовний сайт (http://www.ispor.org/ RegionalChapters/Chapter/Ukraine), на яких представлено навчальні матеріали для набуття знань і навичок під час самостійного навчання, інформаційні дані з світових та європейських конгресів ISPOR у міжпередатестаційний період.
Для поглиблення знань і вмінь з фармакоекономічної оцінки лікарських засобів проведено адаптацію і переклад дистанційних навчальних модулів з фармакоекономіки, які містяться на міжнародному сайті ISPOR і тепер доступні безкоштовно українською мовою (http://www.ispor.org/ DLP/ Index.aspx? DLPLang = Ukrainian) для індивідуального дистанційного навчання. Це спеціальна Програма дистанційного навчання (Initiative on Distance Learning — IDL), розроблена провідними фахівцями з фармакоекономіки та призначена для забезпечення знань і навичок з методології фармакоекономічних досліджень щодо оцінки клінічних й економічних результатів лікування з використанням мережі Інтернет.
Після кожного модулю слухач циклу отримує відповідний сертифікат, який враховується під час навчання на передатестаційному циклі чи циклі інтернатури. Ці IDL-модулі можуть використовуватися окремо або в поєднанні, що забезпечує індивідуальний підхід до навчання. Досвід кафедри свідчить, що на передатестаційних циклах у лекційному курсі доцільно викладати основи доказової фармації, результати тематичних конференцій ISPOR, де представлені актуальні настанови ВООЗ, наукові розробки Національного інституту здоров’я та якості клінічної допомоги Великобританії (National Institute for Health and Clinical Excellence — NICE), Інституту оцінки якості та ефективності в охороні здоров’я Німеччини (Institute for Quality and Efficiency in Health Care-Home —IQWIG).
Досвідчений викладач, який є безпосереднім учасником таких конгресів, згодом на практичних заняттях і семінарах навчає провізорів — слухачів циклів загальним принципам доказової фармації і фармакоекономіки, оцінюванню ліків за показником «витрати-ефективність» під час лікування поширених захворювань. При цьому увага акцентується на оволодінні навичками пошуку спеціалізованої інформації щодо певних груп лікарських засобів (наприклад нестероїдні протизапальні препарати) чи захворювань (серцево-судинні, онкологічні, рідкісні тощо). Важливою складовою лекцій є ознайомлення з науковими розробками кафедри з оцінки медичних технологій, методик фармакоекономічного аналізу ліків.
Хочемо акцентувати увагу на термінологічному аспекті, використанні терміна «провізор», «фармацевт», а не «первостольник», «пацієнт», а не клієнт, — «спочатку було слово….». У численних періодичних медичних і фармацевтичних виданнях, на жаль, деякі автори застосовують термін «клієнт» під час розгляду питань продажу ліків з позиції фармацевтичного бізнесу. Проте основоположні документи в Європі і в Україні передбачають використання лише понять «пацієнт», «хворий», який має отримати препарати за призначенням лікаря чи безрецептурний лікарський засіб за порадою провізора з урахуванням віку, статті, супутніх захворювань, попередження небажаних реакцій тощо.
Лікарські засоби — це специфічний соціально-медичний продукт, і в кожній країні діють чіткі правила їх відпуску. Можливо, широке насаджування представниками фармацевтичного бізнесу терміна «клієнт» є вагомими фактором, що формує громадську думку та імідж аптеки як торгової точки і водночас сприяє відмові лікарів виписувати рецепти, брати відповідальність за призначення препарату та результати лікування, бо «в аптеці і так все продається». Проте багато аптечних працівників одностайно підтримує рецептурний відпуск ліків. Реалізація Пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобоюпродемонструвала злагоджену роботу аптек з відпуску препаратів за приписами лікарів, коли рецепт виконував фінансову функцію.
Чому під час візитів до будь-якої європейської країни ми сприймаємо як належне, що ліки — це продукт, послуга, які вимагають відпуску лише за рецептом, за виключенням вузької номенклатури безрецептурної групи, навіть якщо вартість буде оплачена з кишені пацієнта? Проте в наших реаліях стверджують, що забезпечити виписування рецептів лікарями практично неможливо!
Інформаційне забезпечення провізорів і лікарів з раціонального використання ліків потребує окремої уваги й навчально-методичного забезпечення. Суттєво ускладнилася робота з інструкціями для медичного застосування препаратів, які містять багато спеціальної інформації, медичні терміни, що вимагає відповідної освіченості провізорів. Нагальними потребами є створення комп’ютерних пошукових систем, які не дублюють матеріал з інструкцій чи підручників, а містять актуальну інформацію щодо наявних доказових даних про ефективність, побічні реакції, взаємодії лікарських засобів.
Насамперед для поліпшення поінформованості фахівців необхідні як друковані видання — Державний формуляр лікарських засобів, Державний реєстр лікарських засобів України, позитивний перелік ліків з реімбурсації, Компендіум, так і он-лайн ресурси, зокрема, негативний перелік ліків (без доведеної ефективності, з побічними реакціями, які можуть спричинити зростання витрат). На нашу думку, на доступність інформаційного забезпечення провізорів вагомий вплив мають такі основні чинники:
• платний доступ до повних текстів у міжнародних базах даних доказової медицини, наприклад, Кокранівської бібліотеки;
• недостатнє використання комп’ютерів та інтернет-доступу до профільних баз знань, баз даних, джерел фармацевтичної інформації як під час навчання на циклах, так і для самостійного використання вдома;
• обмежені можливості доступу до дистанційного навчання;
• участь та доступ до матеріалів наукових конференцій з доказової ефективності лікарських засобів при поширених захворюваннях, з економічної оцінки технологій охорони здоров’я;
• наявність мовного бар’єру для щоденного професійного використання спеціалізованої літератури про ліки.
Вищевказані фактори суттєво впливають на можливості неперервної освіти для українських провізорів. Особливо проблемним є оволодіння доказовою інформацією щодо лікарських засобів, фармакоекономічних параметрів препаратів, їх взаємодії з їжею, їх комбінації, профілактики несумісностей. Також необхідно враховувати різні рівні підготовки, зокрема, володіння комп’ютерними технологіями, іноземними мовами провізорів при проведенні післядипломної та неперервної освіти.
Базові питання післядипломної підготовки та набуття нових знань для практичної роботи з пацієнтами включають опанування інструкцій для індивідуального застосування ліків. Оскільки для пересічного хворого вони є складними для розуміння правильного дозування, взаємодії з іншими лікарськими засобами, продуктами харчування тощо, кваліфікована допомога провізора з питань раціонального прийому, тривалості лікування набуває особливого значення, коли призначається кілька нових препаратів.
Можливо, практикам медицини й фармації, особливо керівникам аптечних мереж спільно з науковцями необхідно стратегічно визначитися: чи не суперечить засадам раціональної фармакотерапії сучасна тенденція до збільшення середнього чеку в аптеці шляхом переконання пацієнта придбати, окрім призначеного лікарського засобу ще 1–3 додаткові? За даними публікацій (Коломоєць М.Ю., Вашеняк О.О. Коморбідність і поліморбідність у терапевтичній практиці//Український медичний часопис. — 2012. — № 5 (91); Парій В.Д., Шуляк В.І. Дослідження результатів впровадження галузевого уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги пацієнтам з ішемічним інсультом//Український медичний часопис. – 2014. — № 2 (100); Яковлєва Л.В., Міщенко О.Я., Адонкіна В.Ю. Комплексна оцінка витрат на фармакотерапію гострих порушень мозкового кровообігу з позиції АВС, VEN-частотного аналізу//Актуальні питання фармацевтичної і медичної науки та практики. — 2012. — № 2 (9)), на стаціонарному етапі лікування призначення лікаря становить у середньому 15–18 лікарських засобів, наприклад, у разі інсульту, 8–10 — при інших серцево-судинних, бронхолегеневих патологіях, чи це відповідає вимогам медико-технологічних стандартів та принципам раціональності і безпеки фармакотерапії?
Процес підготовки сучасних провізорів як спеціалістів, учасників команди охорони здоров´я має починатися з перших курсів, включаючи забезпечення навичками використання комп’ютерних технологій, зокрема, в напрямі пошуку даних доказової фармації, результатів спостережних (обсерваційних) досліджень за ефективністю/неефективністю ліків, довідкових даних про нові препарати.
Формування системи післядипломної та неперервної освіти з використанням комп’ютерних технологій має бути системним і комплексним, щоб під час переходу від додипломної освіти молодий спеціаліст міг адаптуватися до вимог спеціалізованої підготовки на післядипломному етапі. Відповідно, у цей період навчання під керівництвом досвідченого викладача необхідно набути навичок самостійної роботи для подальшої неперервної освіти фахівця охорони здоров’я.
Окремої уваги заслуговує проблема аналізу стану забезпечення та діяльності сільської фармації. У селах значно менша кількість аптек, аптечних пунктів, а також асортимент ліків, що змушує людей їхати за препаратами до районного центру за десятки кілометрів. Доцільним є забезпечення діяльності аптечних закладів при фельдшерсько-акушерських пунктах, а центральні районні аптеки можуть здійснювати організаційно-методичне керівництво, забезпечуючи необхідний асортимент лікарських засобів, контролюючи правильність їх зберігання тощо.
Хочемо акцентувати увагу на необхідності підготовки провізорів-інтернів та провізорів з питань екстемпоральної рецептури в аптеках, не лише з точки зору історії, але й відповідно до потреб сьогодення: вибору лікарської форми залежно від віку, ваги, статті, особливо для немовлят і дітей, вагітних, осіб похилого віку, з супутніми патологіями тощо.
Фармацевтична криза — зменшення виготовлення ліків в аптеках — може мати трагічні наслідки для фармацевтичної науки, практики та освіти, бо підготовка студентів та інтернів щодо оволодіння мистецтвом приготування ліків стане неможливою. Для інтеграції навчання з практичними аспектами реформування фармацевтичної галузі необхідно зберегти екстемпоральне виготовлення у діючих аптеках з поступовим збільшенням їх кількості, що потребує відповідної матеріальної бази та оснащення. Позитивно, що цьому питанню буде присвячено спеціальну нараду під егідою Державної служби України з лікарських засобів у січні 2015 р.
На завершення хочемо вказати на проблему відсутності єдиної державної системи управління фармацевтичною галуззю з підпорядкованими регіональними структурами, причому на даний час наявна досить значна кількість громадських організацій та об’єднань спеціалістів фармації. І суть не в назві чи формі, а у Функціях та Результатах їх діяльності для фармацевтичної громади. У минулому столітті саме головні управління аптечних служб України були лідерами у впровадженні нових форм лікарського обслуговування населення. Це створення й діяльність Центральної районної аптеки, Центральної міської аптеки, які сприяли забезпеченню підпорядкованих аптек у районі, місті, також спеціалізованих аптек для матері і дитини, геріатричних, кабінетів фармацевтичної інформації при поліклініках і лікарнях для оптимального забезпечення пацієнтів необхідними ліками та належною інформацією.
Провізорам слід поважати індивідуальність хворих, працівників охорони здоров’я, сім’ї, колег. Вони мають творчо вирішувати проблеми, керувати кількома потенційними альтернативами терапії, щоб бути готовими до адаптації й зміни в разі необхідності, до прийняття рішень і розвивати впевненість у їх правильності. Їм слід мати можливість отримувати й надавати конструктивну критику для поліпшення результатів лікування й удосконалювати/оновлювати свої знання й навички належним чином, показати прихильність протягом усього життя до самостійного навчання та обміну знаннями з іншими професіоналами.
Ольга Заліська, завідувач кафедри організації і економіки фармації та технології ліків факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, професор
Борис Парновський, професор кафедри організації і економіки фармації та технології ліків факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, завідувач (1979–2012 рр.)

Вернуться в «Украина»

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 1 гость